Кокаин Колумбийский Карабаш

На шорах вот уже третий день бушует мой огонь. Все ходы записаны, океан грядущей ночи, и я готов в него погрузиться. Купил я как-то закладки, их взгляд привлек мой глаз. На моих деньгах это солнышко сверкало, и я решил его поймать. Закатил они их мне в масло, да такое, что и говорить не стоит. Под глаза я надвигался, как паровоз на контрастной шкале.

Вот сижу я такой, обдолбанный, и в голове уже начинают пускать парики. Дым заполнил эту комнату, а я от него ловлю все больше радости. Морф в крови колется, этаминал натрия взрывает мозг, и я счастлив, как никогда. Кто бы мог подумать, что это может быть так затягивающе. Попперс бьет в виски, но я не останавливаюсь.

Купил я себе билет в кино, идти туда было решено уже давно, еще до того, как я забабахался. Но так как же я мог пройти мимо кинотеатра, будучи на вершине своего наркотического блядства? Я сел в зал, а внутри все горит, словно лампочка перед смертью. Мухи барахтаются на экране, а моя голова уже совсем идет кругом. Айс в кармане тихо шуршит, и я знаю, что я скоро отведу его себе в туалете.

А вот и он – фильм начался. Мне даже страшно представить, как я вспомню его завтра… но сейчас я наслаждаюсь каждой секундой.

Герой фильма сражается со злодеями, а я вижу только искаженные фигуры на экране. Мои глаза горят, словно искры от коктейля моего сознания. Это не фильм, это погружение в собственную темноту. Я хочу кричать, но у меня нет голоса. Я хочу плакать, но у меня нет слез. Вместо этого я рассекаю воображаемых противников, сражаясь в своих мыслях.

И вот снова я в кино. Но я уже не помню, что я смотрю. Я только чувствую, как волны уносят меня все дальше и дальше. Каждый кадр – это новый удар ниже пояса, но я не останавливаюсь.

Они целуются на экране, а мои губы сухие, словно песок. Моя плоть желает соприкосновения, но вместо этого я только ощущаю морфий в жилах. Любовь для меня давно стала мертвой бабкой, замененной на химическое удовлетворение. Нет, я не могу заполучить эту любовь, но я могу заполучить килограммы наркоты. Ведь это то, что делает меня счастливым… или нет?

Конец сеанса – и я остаюсь сидеть один, вспоминая, что только что произошло. Мои мысли смешиваются с дымом, и я пытаюсь поймать хоть что-то, но все ускользает из рук. Я понимаю, что я забыл, что я смотрел, и это наполняет меня ужасом.

Я поднимаюсь из-за кресла, оставляя там кусочек своей души. Я оглядываюсь на зал, полный людей, которые задаются вопросом: "Кто этот парень?". Я сам не знаю ответа.

Так я шел по улицам, обдолбанный и бессознательный. Мир вокруг меня стал черно-белым, лица людей слились в одну массу. Я смотрю на них и вижу только отражение своего отчаяния. Мои шаги неуверенные, словно пьяные, и я теряю равновесие. Меня толкают, упиваясь моей слабостью, и я не могу им противостоять.

Айс продал меня. Я пытался бежать от него, но он всегда был рядом, вращая свои нити. Я был его рабом, и это меня убивало.

Вечер превратился в ночь, а ночь – в бесконечную тьму. Я оказался один в своей комнате, сидя перед зеркалом. Мое лицо искажено, словно я смотрю на себя через бутылку. Мои руки дрожат, а я не силен контролировать свое тело.

Я смотрю на себя в зеркале, и вижу только разбитую душу. Я хочу, чтобы все это закончилось – боль, страдание, одиночество. Рука тянется к лезвию, и я знаю, что это единственное решение. Но что-то остановило меня. Внезапно мое сердце закричало, что я еще не готов.

Я упал на кровать, заполнив ее своими слезами. Морфий впивается в мою кожу, словно иголки. Я проклинаю этот день, когда я впервые забабахался. Я проклинаю себя, что довел себя до такой жуткой зависимости. Но я знаю, что завтра я снова пойду за новой дозой.

Никогда не становись рабом своей зависимости. Никогда не дай этим субстанциям контролировать твою жизнь...

Але, будьте обачні, шановні панове та пані! Маю для вас якусь свою історію, що заставить вас жахнутися, відшукати мене і почати обзивати дурнем. Але, безумовно, я повідомлю її. Може, комусь цікаво буде, споглядаючи на мої закладки та мою життєву ситуацію. Давайте почнемо.

Завдяки одному дому з грошима, я здобула чек за свою роботу. І хоча багато віддавала на ці закладки, я все ж певна, що варто було. Стимул який, їй-богу, це було щось. Так, я знаю, це не найрозумніший варіант, але що ж робити в таких ситуаціях, коли з'являється такий сильний імпульс? Накатитися було щось неймовірне, непередбачуване та неймовірно захоплююче.

Отже, з прямої руки мені дали номерок того самого "джантика", який мав мені доставити цей стимулюючий товар. Через кілька годин відчуття негативу та тривоги поступово змінилися на вже знайоме мені відчуття ейфорії та привороту. Для мене це було як наркотичне засіб до щастя, який відкрив мені двері в інший світ, де проблеми зникали.

З чорного ринку я дізналася про дивовижний гідропон, що мав налаштувати мене на хвилювання. Така комбінація з кокаїном може привести до дивовижних наслідків, і я була готова до цього. Ще знаю, що не можна любити закладки занадто сильно, адже залежність може зруйнувати тебе. Один раз може бути саме тим, що тобі потрібно, але з часом треба буде зупинитися, щоб не втратити себе повністю.

Потім я зустріла парубка, який казав, що може мені здати дуплити. Німецьке слово, яким вони називають приманки. Я погодилася, адже чому б ні? Страшно було, але одночасно це було і цікаво. Він нашвидкоруч вийшов і через деякий час повернувся зі спійманим товаром. Це було відчуття справжньої перемоги, почуття надії на краще, але і пізнання небезпеки нової сторони життя.

Знакомий порекомендував мені їхати на море відпочити в палатках. "Якщо накачаний та пройнятий стимулюючими речовинами можеш насолодитися моментом, тоді відпочинок у палатках на березі моря - просто неймовірний. Ти маєш спробувати це минулого літа," - він говорив.

А я згодилася. Морський бриз, зорі на небі, затишні палатки та відсутність буденних клопотів - все це стало реальністю для мене. Я відчувала себе позбавленою проблем, пустощів та болію. Відчуття ейфорії, яке мене охопило, було настільки міцним, що я навіть забула про своє минуле.

Що є ще неймовірнішим, гідропон та кокаїн робили мене відкритою для нових знайомств. У цих молодих людей теж була своя історія, свої цілі та своє спілкування. Ми почали обговорювати про наші закладки, про те, які вони можуть бути стимулюючі для нас. Були моменти, коли ми чули один одного, розуміли і підтримували. Таке спілкування було неймовірно важливим для мене.

Я знаю, що це був не найкращий шлях, але життя передається пульсуючими емоціями. Кожен із нас мириться з власними відомостями та діями, і я була готова приймати його насолоди. Хоча добре я все ж розуміла, що воно може бути шкідливим та небезпечним.

Але хай це буде попередженням для вас, друзі! Не занурюйтесь у світ наркотиків, не впускайте своє життя в небезпеку. Краще використовувати свої стимули для досягнення великих речей, для відкриття нових горизонтів. Втім, кожен має вибрати свій шлях.

Отже, моє подорожжя в море було короткотривалим, але неймовірно яскравим. Я багато чого зрозуміла в цьому шаленому всесвіті наркотиків та стимулів. Та, можливо, тепер моє внутрішнє світло загасне без вживання, але пам’ять про те, що було, залишиться.